30 березня 1844р. народився французький письменник Поль Верлен, про якого А.Франс писав: " Найбільш оригінальний, грішний, містичний, найбільш натхненний і справжній серед поетів". Пристрасний і неврівноважений, чутливий і надзвичайно емоційний, він постійно шукав себе у суперечностях долі, виливаючи щастя, біль і тугу, самотність у своїх поезіях. Його життя сповнене злетів і падінь. У ньому було добропорядне існування, захоплення революційними ідеями Паризької комуни, сімейне щастя, ув'язнення, безпритульне злидарювання і захоплення католицизмом.
Світ його віршів надзвичайно мінливий і суперечливий, але завжди гармонійний і вишуканий.

   У 1832 році, після виходу роману «Тридцятилітня жінка», Бальзак отримує листа від шанувальниці, яка не схиляється перед талантом письменника, а мислить  досить критично. Лист був надісланий з Одеси. Підпис «Іноземка» заінтригував Бальзака. Почалося листування, і згодом письменник дізнався, що таємнича особа – родовита і багата польська поміщиця, власниця маєтку у Бердичеві, російська піддана – Евеліна Ганська, уроджена графіня Ржевуцька. Листування тривало до вересня 1848 року. Бальзак за цей час написав Ганській 444 листи. Це листування принесло письменнику велике кохання, але Евеліна була заміжня. Трагедія була не в тому, що Ганська не хотіла покинути свого чоловіка-мільонера, щоб вийти заміж за Бальзака, а в тому, що вона не могла так вчинити через те,що Ганський був дуже хворий. Вісімнадцять років чекання і поодиноких зустрічей закоханих то у Швейцарії, то у Відні, то у Дрездені, то у Санкт-Петербурзі. Двічі Бальзак побував в Україні у 1847 та 1848-1850 рр. і жив у маєтку Ганських в селі Верхівні. Мальовничі села, родючи ниви, веселі селяни надихнули письменника до написання роману «Селяни», а також «Лист про Київ».  14 березня 1850 році відбулося вінчання Бальзака із Ганською у костьолі Св. Варвари м. Бердичева.

 Про своє одруження Бальзак написав: «Я не мав ані щасливої юності, ні квітучої весни, але тепер у мене буде сонячне літо і тепла осінь».

У 18

С любовью и благодарностью...

В день пам'яті А.Ахматової

Життя російської поетеси Анни Ахматової (справжнє ім’я Анна Горенко) тісно пов'язано з Україною. Батько походив із козацької старшини, дід за материнською лінією був начальником канцелярії при київському генерал-губернаторі Бібікові і брав активну участь у благоустрої Києва. Вийшовши у відставку, він оселився в Україні, де були розташовані його маєтки.

  Анна Андріївна народилася в Одесі, проте  згодом переїхала до Царського села. Там минуло дитинство поетеси. Та кожне літо своє проводила в Україні – біля Севастополя. Анна часто приїжджала і до родичів на Поділля. 

1906–1907 роках Анна Ахматова навчалася в Київській Фундуклеївській гімназії, а вже за рік закінчила юридичний факультет Вищих жіночих курсів. У Києві вона почала писати свій «Київський зошит», багато її віршів присвячено цьому місту. 

Вінчання Анни Ахматової та Миколи Гумільва  відбулося 25 квітня 1910 року в Миколаївській церкві на Микільській Слобідці, поблизу Києва. У зошиті Анни Ахматової зберігся навіть запис “Вінчалися ми за Дніпром у дерев'яній церкві”. Як стало відомо, церква ця простояла до шістдесятих років минулого століття.

Вмивається зима весняними сльозами,
Дрібоче лунко дощ над дахом парасоль,
Краплини у вікно вистукують піснями
Мелодію весни: сі-до-ре-мі-до-соль...

З весною всіх!

З першим днем весни! Яскравих вражень, весняного настрою, нових бажань, мрій,       подорожей! Весняного оновлення ! Радості! Оптимізму!                                                           

Зимо, прощавай!

29 лютого 45 року до нашої ери у календарі вперше з'явилася нова дата, 29 лютого, введена Юлієм Цезарем. Рік, який містить 29 лютого називається високосним і складається рівно з 52-х тижнів і двох днів. Він наступає кожні чотири роки.

 У 1929 році в СРСР було введено радянський революційний календар, де кожен місяць мав 30 днів. 5 або 6 днів, що залишалися, оголосили так званими «безмісячними канікулами». Таким чином, в Радянському Союзі в 1930 й 1931 роках існувало 30 лютого. 1932 року цей календар скасували.

Цей рік високосний – зима довша на один день. Та ще й понеділок. Але ж завтра ВЕСНА!

      Связь учебного материала с тем, что происходит сегодня, не только повышает степень заинтересованности и участия учеников, но также помогает им больше узнавать о глобальных проблемах. Когда мы учим детей смотреть на событие с разных точек зрения...., мы даем им фантастическую возможность стать грамотными потребителями медийной продукции и научиться критическому мышлению. (Дэйв Берджес)

"Ветер перемен" або напередодні весни

Весна - час оновлення. Хочеться чогось яскравого, несподіваного, цікавого і НОВОГО. Кожного  року пов'язувала ці оновлення з якимись особистими пошуками, думками. А сьогодні, можливо під впливом книги Берджеса ( ну якби нічого особливого),подумала: як давно я шукала оновлення у професійній діяльності? У арсеналі різні інтерактивні методи і форми роботи, а як з вогником, натхненням? Може варто над цим подумати?

Із Д.Берджеса

Ты – ракета или торпеда?

Доктор Мольц в книге «Психокибернетика» писал: «Ракета движется вперед, допускает ошибки и постоянно исправляет их — и в итоге выполняет свою задачу. Двигаясь зигзагами, она буквально нащупывает свой путь к цели». Чаще всего ракета летит уклоняясь от курса дольше, чем двигается напрямую к цели. И ведь прилетает, и поражает нужную цель.

Почему? Потому что она постоянно корректирует свой путь благодаря обратной связи и продолжительному анализу.

Так и путь к мастерству наполнен неудачами, корректировками, ошибками.

И ошибаются все. Какое облегчение, правда?

«Если вы в последнее время не терпели в классе неудач, значит, вы недостаточно далеко выходите за привычные рамки. «Безопасные» уроки — в лучшем случае рецепт для посредственности… Осторожная игра — рецепт провала в спор- те, бизнесе, любви, учительском деле и всем остальном. Чтобы добиться высокого уровня хоть в чем-то, вы должны быть готовы падать и расшибать себе лоб».

И вообще: неудач нет. Есть обратная связь!

 Посредственность не мотивирует.

Чтобы стать великим, нужно гореть огнем страсти и энтузиазма. Но вот как гореть огнём посредственности, представить сложно. Нет в ней энергии, топлива для действия. «Как можно загореться желанием создать чуть теплую атмосферу в классе, в которой дети работают «от звонка до звонка» (и при этом чаще всего ведут себя как следует), а затем шеренгой идут на следующий урок?»

Стремление к величию будет разжигать и поддерживать в вас неистовое пламя, поставлять топливо и энергию непрерывно.

Такой путь начинается в тот момент, когда мы решаем перестроить свое мышление и говорим себе: «Да! Я хочу быть великим!»

Ну что, вы хотите быть великим?
Чи можу я собі сказати?

 «Я из кожи вон лезу, чтобы позиционировать свой класс как замечательное место, в котором происходит невероятно увлекательный педагогический процесс с потрясающими мероприятиями. Я позиционирую его как место, которое дает возможности для творческого самовыражения. Также я стараюсь позиционировать каждое занятие так, чтобы ученики могли применить учебный материал к своей личной жизни и своему миру. Чтобы сделать свои уроки более эффективными и содержательными, я добавляю в них «переломные» истории. Затем, при необходимости, я добавляю для полного счастья элементы развлечения и веселья. Как любитель домашних животных, который прячет таблетку в какой-нибудь лакомый кусочек, я готовлю свои уроки так, что даже сложный материал усваивается легко. И я не извиняюсь за использование этих трюков, необходимых для достижения цели».

Высшее искусство учителя - пробуждать радость познания и творческого самовыражения. 

                                                                                                                              А.Эйнштейн

Сніжень

26 лютого
Залишилося два дні до кінця зими, а за вікном справжня віхола. Мабуть недарма слово лютий означає "злий, жорстокий". Ще його називають "сніжень". От сьогодні справжнісінький сніжень.
Назва «лютий» закріпилася за місяцем в середині минулого століття. Хоча другий місяць року і є найкоротшим серед зимових місяців, але він найпримхливіший.  Зима намагається втримати свої права, нагадуючи про себе частими завірюхами, снігопадами та морозами. Відоме прислів'я "У лютому зима вперше з весною зустрічається" сьогодні можна перефразувати "У лютому зима весну лякає".

День народження німецького фольклориста Вільгельма Грімма

Брати  Якоб і Вільгельм Ґрімм почали збирати народні казки в 1807 році. На відміну від попередніх публікацій, вони намагалися не модернізувати мову оригіналів. В 1810 році Ґрімм підготували рукопис колекції декількох десятків казок, які вони записали, запросивши казкарів у свій дім. Хоч часто вважають, що вони збирали свої казки серед селян, багато з казкарів належали до середнього класу і навіть до аристократів, які розповідали казки, почуті від своїх слуг, а деякі з казкарів були з роду гугенотів і розповідали казки французького походження.

У 1812 році брати опублікували збірник з 86 німецьких казок під назвою «Дитячі й сімейні казки» нім. Kinder-und Hausmärchen . В 1814році вони опублікували другий том з 70 казок.  
  За перше видання казок Якоб і Вільгельм не отримали нічого: вони відмовилися від гонорару, щоб книжка, від якої ніхто не очікував комерційного успіху, взагалі могла вийти. 

У 1808 році,  Якоб став приватним бібліотекарем короля Бонапарта. З 1814 року аж до 1829 брати Грімм працювали в бібліотеці в Касселе, Вільгельм - секретарем, Якоб - бібліотекарем.

Сьогодні цікаве свято - День спонтанного прояву доброти. Мені здається, що доброта завжди спонтанна. Шкода, що у нас воно не зазнало популярності. Доброті є завжди місце у цьому світі.
"Доброта - це те, що може почути глухий і побачити сліпий".
                                                                              Марк  Твен
Добра людина не та, якавміє робити добро, а та, яка не вміє робити зла".
                                                                       Конфуцій

" Доброта і скромність - ось дві риси, які ніколи не повинні втомлювати людину".
                                                                          Р.Л.Стівенсон
  

Любов і доброта - близькі поняття. Як на мене, то людина, яка по-справжньому любить, відкрита для доброти спонтанної і безумовної.
    Як часто в якійсь ситуації нам хочеться зробити щось хороше, але ми відкладаємо, соромимося, починаємо аналізувати: потрібно чи ні. Але якщо ми робимо щось хороше просто так, без очікування вдячності, просто тому, що піддалися спонтанному бажанню так вчинити, душа наповнюється радістю, тіло бадьорістю і енергією, покращується настрій. Спробуйте. Памятаєте, як у О.Гріна в "Пурпурових вітрилах": "Когда для человека главное - получать дражайший пятак, легко дать этот пятак, но, когда душа таит зерно пламенного растения - чуда, сделай ему это чудо, если ты будешь в состоянии. Новая душа будет у него и  новая у тебя".
   В різних езотеричних практиках зустрічається цікава порада: якщо у вас з кимось складні і напружені стосунки чи ви з кимось посварились, спробуйте, спілкуючись чи просто зустрічаючись, подумки сказати:"Я люблю тебе. Я дякую тобі". Ще краще при цьому послати промінчик із свого серця до серця іншої людини і проговорити подумки ці слова. Це дуже дієво. Перевірено багато разів. Коли ми дякуємо, навіть подумки, за урок, який отримали, наша роздратованість, обурення, образа зникають. Ми посилаємо любов і добро, і відчуваємо їх у своєму серці.
...Отож, даруємо доброту спонтанно, щодня, на кожному уроці і світ стане теплішим і добрішим, для на точно!